Напевно, я ніколи не зрозумію, як ціла країна з населенням понад сто мільйонів людей, повна таких дорогоцінних в контексті розвитку світової цивілізації природних ресурсів - могла настільки збожеволіти. Але, як це завжди було в контексті світової історії (дякую, історичний факультет!) - все залежить від певних особистостей та їхньої ролі на певному етапі розвитку суспільства.
До чого це я?
Просто посеред ночі на мене справив неабияке враження черговий шедевр у виконанні чергового рашиста, інтерв'ю з яким записав і опублікував Дмитро Карпенко на своєму шедевральному каналі Apostle Dmytro Karpenko. Ось цей -
Не варто витрачати час і сили на коментування цього матеріалу. Достатньо подивитися від початку до кінця, щоб зрозуміти. Але саме це відео підштовхнуло мене до того, щоб згадати ще одну цікаву сторінку з історії мого роду. Оскільки я вже взявся записувати окремі історії - то варто продовжити, поки маю таку можливість, наснагу та натхнення.
В 2021 році, коли я взявся збирати і систематизувати всі документальні і історичні свідчення щодо тих людей, що жили в цьому світі до мене - я дуже поспішав. Я намагався встигнути якомога швидше і якомога більше встигнути забрати документів і інформації з території рашистської педерації. На превеликий жаль, неймовірна кількість історичних документів, що можуть пролити світло на історію мільйонів родин - вивезені і надійно зберігаються там, щоб ніхто не дізнався правду про "щаслівоє дєтство" і тому подібне. Деякі дуже важливі документи я був щасливий встигнути отримати буквально 20 лютого 2022 року, коли вже було цілком зрозуміло, що війна вже почалася. Але історії про спілкування з "запарєбріковим народонасєлєнієм" це окрема тема і про це продовжити можна буде коли-небудь іншим разом. Наразі я згадав історію, яку хотів записати через те, що не так давно мені доводилося розповідати її і дискутувати з цього приводу.
Мова про мого двоюрідного діда - Олексія Євсеєвича Мальцева. Старшого брата моєї бабусі - Варвари Євсеївни. Ось ця частина роду:
Так, це та родина, яку я зміг відшукати завдяки запису в метричній книзі про народження у 1897 році їх першого сина - Михайла (теж, пам'ятаю, як радів своєрідному подарунку на Новий рік, отримав довідку з Алтайського архіву 29 грудня 2021 року, а потім, завдяки цьому запису, 2 січня вже 2022 року знайшов запис про вінчання прадіда і прабабки в м.Кобижча, Козелецького уїзду Чернігівської губернії...). Це ті козаки на прізвище Малець, що в пошуках кращої долі одразу після одруження у 1895 році поїхали на схід, щоб отримати там обіцяну землю, субсидії і побудувати, як українці вміють, своє власне потужне селянське господарство, народити дітей і плекати надію на краще життя для них.
Як водиться, Друга світова війна не обійшла стороною майже нікого. В тому числі і Два брата Андрій та Олексій опинилися на війні. Андрій служив разом з моїм дідом Михайлом Петровичем, який після війни і одружився на наймолодшій в родині Мальцевих Варварі Євсеївні (теж окрема історія...). І серед інформації, яка зберігається в архівах міністерства нападіння рашистської педерації в тому числі я знайшов і записи про них. Але якщо народжений у 1908 році Андрій пройшов всю війну у складі 5-ї гвардейської дивізії і закінчив службу гвардії лейтенантом, то шлях його молодшого брата Олексія обірвався дуже швидко.
На початку лютого 2022 року я навіть знайшов спосіб дістати матеріали з того клятого архіву. Разом в моєму списку було 14 родичів, чиї особисті справи впродовж року я планував витягти звідти з усіма документами, що в них зберігаються. І чи не найперше, що мене цікавило - це пояснення цього самого "ВМН". Чому?
Тому що ВМН - це "Висшая Мєра Наказанія".
Двоюрідного діда Олексія розстріляли під Москвою у віці 31 року. На жаль, знову ж таки, я не встиг розшукати і отримати матеріали і документи, які б пояснили, що саме відбулося, як це сталося і де може спочивати Олексій Мальцев. Але, як я часто повторюю, крізь покоління люди та їхнє життя не змінюється і якщо ми розуміємо себе зараз, то ми розуміємо і дії наших предків і навпаки.
Тому я дуже добре можу уявити собі, як поводить себе 30-ти річний українець (а за матеріалами останнього перепису населення імперії у 1917 році родина себе ідентифікувала саме так - і в переписі зафіксовано принизливе "малоросс", попри те, що мешкала родина на Алтаї вже 20 років), якого забрали з його охайного, заможного будинку в селі, і хтось з командирів сотнями кидає таких, як він в безглузді атаки задля втіхи тодішнього кривавого диктатора.
І цей хлопець, вочевидь, не тримав язика за зубами і вільно висказав все, що про це думає і, можливо, ще й організував певний осередок спротиву... А чому б ні? І саме це, цілком ймовірно, і стало причиною того, що його і декількох інших таких як він, мовою сьогоднішніх окупантів-рашистів - "обнулили".
Чи колись я дізнаюся справжні обставини цієї смерті? Поживемо - побачимо.
Але ось що я точно ніколи не зрозумію. Як мій власний батько свого часу міг у відповідь на мої дослідження і пояснення просто сказати "Мене це не цікавить". Та, ба більше - як я вже писав раніше - ще й агресивно висловлювався з цього приводу.
Та, повертаючись до того інтерв'ю, з якого починалася ця історія...
Дивишся на той шедевр зараз і розумієш, яким чином все відбувається. Тому, варто повторити знову: через розуміння сьогодення ми розуміємо нашу історію, через знання історії - розуміємо сьогодення.
Але, так чи інакше - все одно, переможемо. Карфаген буде зруйнований. Документи будуть відновлені. Пам'ять буде збережено.
Комментариев нет:
Отправить комментарий